Розвиваємо емоційну компетентність дошкільників
Останніми роками в дошкільній освіті спостерігається тенденція до більшої орієнтації на інтелектуальний розвиток дітей і меншої – на їхній емоційний розвиток. Однак,як справедливо, зазначали Л.С.Виготський та О.В. Запорожець, лише за умови тісної взаємодії двох систем – емоційної та інтелектуальної сфер – можна гарантувати успіх будь-якої діяльності.
Розумовий розвиток дитини тісно пов’язаний з її емоційно-чуттєвим світом. Оскільки діти ще не вміють контролювати свої емоції, вони часто “йдуть на поводу у своїх почуттів”, що призводить до імпульсивної поведінки та труднощів у спілкуванні з однолітками і дорослими.
Щоб навчити дітей бачити речі з точки зору іншої людини, важливо подолати їхній егоцентризм. Тому навчання дітей бачити ситуації з боку дозволяє їм по-іншому побачити себе, по-іншому оцінити свої думки, почуття і поведінку, що, в свою чергу, дозволяє їм більш повно і адекватно виражати себе в спілкуванні.
Найкращими друзями сучасних дітей є телевізор, комп’ютер, смартфон, вони люблять дивитися мультфільми і грати в комп’ютерні ігри. Діти все менше і менше спілкуються з однолітками, а також з дорослими. І як результат, діти менш чутливі до інших і не завжди здатні розпізнавати та контролювати свої емоції.
Часто діти потрапляють під вплив заборон дорослих із змушені придушувати свої емоції. Забороняють сміятися вголос,коли вони вважають це недоречним, забороняють плакати (особливо хлопчикам), забороняють виражати страх чи переляк тощо. Таких заборон багато, і діти будуть покарані, якщо порушать їх. Такі емоції рано чи пізно прорвуться ззовні у вигляді неконтрольованих спалахів злості та агресії на оточуючих вже у дорослому віці.
Працюючи в дошкільному навчальному закладі, я помітила, що з кожним роком збільшується кількість дітей з емоційними проблемами, тривожних, невпевнених в собі, агресивних тощо. Тому у роботі з дітьми 5 року життя я використовую авторську програму формування емоційної компетентності дітей «Загадковий світ емоцій». Мета програми: створення в дошкільнят позитивного емоційного настрою; розвиток емоційної сфери дошкільників; формування навичок вербальної та невербальної комунікації, толерантного ставлення до оточуючих; психокорекція проявів тривожності, агресивності, невпевненості і імпульсивності у дітей; виховання співчутливості, доброзичливості, готовності до взаємодопомоги. В результаті проведених занять з курсу «Загадковий світ емоцій» окрім знань про найбільш зрозумілі емоції і почуття, такі як радість, горе, страх, здивування, гнів у дітей формується стійке позитивне ставлення до себе і оточуючих, вони оволодівають мімікою, пантомімою, жестами, засобами художньої виразності. Більшість дітей вчаться за допомогою малюнка розуміти і передавати власний та чужий емоційний стан. Отримані на заняттях уміння і навички діти використовують в іграх з правилами, інсценуваннях, сюжетно-рольових іграх. У вихованців з’являється адекватна реакція на різні явища навколишнього життя, вони вчаться глибше розуміти і відчувати себе й інших.
Знайомство з Буркунчиком
Буркунчик був собі звичайним смайликом і, як усі люди, інколи сердився: він міг говорити образливі слова своїм друзям, міг навіть щось розтрощити спересердя. Потім смайлику ставало соромно і він обіцяв, що більше ніколи не буде злитися, але обіцянки дотриматись не вдавалося. Буркунчик пробував тримати гнів у собі, та від цього ставало тільки гірше. Він так часто думав про свою злість, що йому одного разу наснився дивний сон. Жителі країни смайликів вирішили посадити Буркунчика до в’язниці, тому що злість – це небезпечна емоція, яка може зашкодити всім жителям. Але на зихист Буркунчика став Веселун, який сказав, що усі смайлики інколи зляться, і це нормально, маленька порція злості може бути навіть корисною. Вона допомагає себе захистити і відстояти свої права, без злості Буркунчику буде дуже важко.
– Але злюк ніхто не любить і не хоче з ними дружити, – відповів Сумненький. Аж тут зявилась Королева Мудрість.
– Тримати злість – шкідливо для здоровя” , – сказала вона. Тоді злість починає рости і може вибухнути. Так написано у давній книзі емоцій.
– Але мама завжди каже, що показувати свій гнів не годиться, – нагадав Боюсько. Це некрасиво і соромно.
Довго сперечалися смайлики. А ж тут Королева Мудрість сказала:
– Всі емоції хороші і потрібні, коли проявляються в потрібному місці і в потрібній кількості. Надмірна доброта і недоречна радість теж можуть бути небезпечними. Злість не можна ув’язнювати. Вона потібна Буркунчику. Наша мета – навчити Буркунчика проявляти злість правильно.
Крок 1 .Знайди причину злості.
Крок 2. Говори про свої почуття
Крок 3. Дозволь злості вийти:
• зім’яти чи порвати папір;
• видувати мильні бульбашки;
• пострибати;
• голосно покричати в «стаканчик для криків»;
• пом’яти пластилін, бити кулаками подушку”.
На прощання Королева Мудрість дала Буркунчику найкращу пораду: вона пояснила, що злість – це емоція, яка дає багато енергії, здорова злість допомагає захистити себе, прибрати в квартирі, скласти іграшки. Подумай, що корисного можеш зробити ти. Скоро Буркунчик прокинувся, цілий день ходив радісний і ні з ким не сварився, адже тепер він знав, що робити зі свєю злістю. От і ми тепер знаємо. Не соромтесь показувати це почуття, але робіть це правильно, так, щоб воно не заважало вашому життю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Харченко Н.А., Чорна Т.О. Формування емоційного середовища дошкільника у науковій спадщині О.В. Запорожця [Електронний ресурс]. – Актуальні проблеми психології: Методологія і теорія психології.- Режим доступу: http://appsychology.org.ua/data/jrn/v14/i1/32.pdf
