Булінг в дитячому садку — міф чи реальність (інформація для роздумів)

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?

Види булінгу в дитсадку

   Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

    Булінг у закладі дошкільної освіти може проявлятися як тиск: психологічний фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Хто провокує булінг в дитсадку?

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі.

Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок.

Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

педагог або помічник вихователя:

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

 – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини ;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків ;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини ;

батьки або члени сім’ї:

– б’ють та ображають дитину вдома ;

– принижують дитину у присутності інших дітей ;

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини ;

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

    Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в закладі дошкільної освіти

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: вдома:

 – не хоче одягатися вранці ;

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка ;

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше ;

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт ;

– не контактує з однолітками у дворі ;

– грає наодинці в парку в дитячому садку;

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо ;

– усамітнюється при будь-якій нагоді ;

– часто губить свої іграшки або речі;

– бруднить чи псує одяг;

 – грає поламаними іграшками ;

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі ;

– не має друзів у групі.